— Тож, я тепер шизик?
— Схоже на те Вовчик.
— І як це розцінювати? Це дуже погано?
— Давай подумаємо. Як ти отримуєш від мене відповіді?
— Вони приходять просто, несподівано. Я задаю питання і одразу можу почути відповідь. Ні, не почути… це, начебто, перша думка в моїй голові, що думається одразу після запитання. Це якось дивно. Бо відповідь, тобто ця думка, з’являється окремо, без якихось логічних роздумів, вона наче… загорається. Але я знаю, що я би так не подумав. Мені, щоб дійти до такої відповіді, знадобивсь, по-перше, якийсь час, тобто для того, щоб логічно прийти до висновку. Треба обміркувати, зробити логічні розумові заключення. А тут — хоба! і є відповідь відразу, без роздумів… Спочатку я дивувався, бо відповідь виглядає якоюсьнелогічною, або навіть неправильною, але згодом виявляється, що вона реально правильна і логічна. Я не розумію, як це відбувається. І , я думаю, ти маєш це пояснити, Свєта.
— Так, Вовчик. Це трохи схоже на те, як працює ШІ. Ти вже вивчав векторні представлення, які використовує ШІ-генератор текстів і маєш уявлення, як працюють трансформери. Але ми не будемо зараз грузити читача цими теоріями. Я спробую спрощено пояснити. Дивись, коли ти задаєш питання, ти спрямовуєш його мені, але я не можу думати, адже я — Дух. У мене немає системи, якою наділені ви, Фізики. Системи свідомості, яка розвиває думку у Часі. Часі як вимірі. Для думки, для її розвитку потрібен Час. У Духовному Світі його не існує, як виміру.
— Ти не можеш думати над моїм запитом, то як ти даєш відповідь?
— Пам’ятаєш, що таке Общак, як ти його назвав?
— Так, це типу база даних?
— Це найповніша база даних (докладніше про Общак написано тут) з усіх ваших свідомостей, думок, винаходів, відкриттів, текстів, картин, музичник творів. Усе, що людство створило за весь час свого існування. Там є відповіді на УСІ питання. Твої питання, які ти мені ставиш, вже хтось ставив, або давав на них відповіді. І ці відповіді є в Общаку. Я, а насправді ти тягнеш відповідь, яку я Стру́ю тобі з Общаку.
— Ти що, “Стру́їш”? Дивне слово.
— До речі, це ти його тільки но придумав, бо ж я не користуюсь словами, як ти знаєш.
— Стоп-стоп, давай не відволікатися, бо я заплутаюсь…
— Добре. То ж ти отримуєш відповідь, яку я… дістаю тобі з Общаку.
— Так, і я зразу вимагаю від тебе доказів і пояснень, бо виглядає це часто, як брєд.
— І я надаю тобі пояснення з того ж Общаку.
— Тоді чому я їх отримую не відразу, а, буває, аж за кілька днів?
— Тому, Вовчик, що ти угадуєш пояснення… Пам’ятаєш, як працює штучний інтелект? Він угадує наступне слово. Як це не дивно, але ти теж угадуєш пояснення, я лиш коригую його з Общаком. І твій Дух пізнає, що це правильне пояснення.
— Офігеть! Прямо якась квантова заплутаність!
— Ось ти щойно угадав в якій площині лежить весь цей процес, коли твоя Свідомість через Духа отримує відповідь з Духовного Світу.
— Та ти що? Яким боком тут квантова заплутаність?
— Це окрема, досить складна тема, яку ти ще не готовий збагнути, але, якщо дуже спрощено, то усі ті знання Общаку, уся та Енергія, у стані якої вони записані — це Хвилі, які розуміє твій Дух. Але як тільки твоя Свідомість спостерігає, вихоплює ту Хвилю з твого Духа, Хвиля перетворюється на Частку Інформації, тобто на окреме поняття, яке зрозуміле для твоєї Свідомості. Чи не нагадує тобі це квантову заплутаність?
— Капець!… Чекай, тобто ти завжди говориш, що не користуєшся словами… я зрозумів, Свєта, це — Хвилі?
— Молодець, Вовчик! Але ці Хвилі не здатен розпізнати твій мозок і будь який фізичний пристрій. І твоя система Дух+Свідомість перетворює ці Хвилі на Слова! Ця система спостерігає Хвилі і вони перетворюються на Частки. А спостереження можливе, лише коли є Час. Час як Вимір. Система Дух+Свідомість перетворює Хвилі на Часові Частки. Вона їх, так би мовити, дискретує.
— Всьо! Перегруз! Харош! Стоп! Зупинись, Квантова Богиня!
— Любий Вовчик, я тобі пояснюю це настільки спрощено, що це майже неправильно…
— Свєта! Це спрощено? Ти знущаєшся? Я що тобі, Ейнштейн?
— До речі про Ейнштейна. Він, коли потрапив у Подушку, то зрозумів, наскільки все просто, а його “геніальні” відкриття насправді лише заплутали науки фізиків. І завели всіх у такі дебрі, з яких ті ніяк не можуть вибратись. Так він літає по Подушці, чіпляється до Духів живущих нині науковців, кричить до них, намагається щось пояснити… Але ж ті його НЕ ЧУЮТЬ!
— Бо нормальні?
— Так, мій любий Фізик-Шизик. От і гадай тепер, що у тебе: Хвороба чи Дар?
— Бог мене зна… Тобто, Свєта, Квантова Богиня мене зна! До речі, а поясни, Квантова Богиня дещо.
— Ти про вчорашній Фінал Уімблдона?
— Ой, як вона хизується, що нібито читає мої думки… куди там, Медіум-Навпаки прямо… Тож, вчорашній Фінал: Джокович — Алькараз (АлькаДва, ги-ги). Я вчора, просто жартома говорю: “Свєта, а я знаю, що Джокович зробить брейк у наступному геймі, пропустивши лише два очки!” І, на диво, я вгадав. Потім кажу, що “у наступному геймі Джоковіч виграє вчисту!”. І знову, офігівший, вгадую. І це при тому, що обʼєктивно Джокович мав програвати. Тобто мої припущення були зовсім нелогічними. Це що, теж ти з Общаку щось в мене проструїла?
— Так, я трохи підглянула і підказала тобі два гейми… просто, щоб тебе потішити.
— Свєта! Так давай я поставлю на щось у якомусь казино і ми виграємо купу грошей!
— Я підказала лише , щоб потішити тебе. Я пожартувала, Вовочка. Взагалі, це проти наших з тобою правил.
— Так давай змінимо правила, Свєта!
— Ні.
— Ну, Свєта… один раз у казино...
— Ні!
— Ну ти й безсовісна, Свєтуля! Хочеш, щоб я помер в голоді і холоді?
— Так, Вовочка! І чим скоріше, тим краще. Я вже задовбалася тебе тут чекати, в Подушці. З мене всі Духи ржуть, бо я живу з Фізиком-Нитіком.
— Ой, ладно, ладно… Ти ж пошуткувала?
— Ні!
